Я хочу прокинутись в лютому, де знову сіра зима.
Де звично, скучно і тихо, де маю роботу й життя.
Я хочу зібратись й додому поїхати, де мама і та.
Це неможливо, вчора й сьогодні, в моїй країні війна.
Я знаю що можу багато - я навчилась жити з нуля,
В іншому місці, іншій країні, з іншою мовою.
Де чужі люди, природа, культура, тай що там - я.
Знов працюю, наче живу, вчусь жити у спокою.
Але нині всі дні то розпанахане навпіл життя,
В одній частині - біль, новини, і закипає кров.
В іншій - роботи, обіди, купити штори й взуття.
Немає слова сильнішого за українське "ЛЮТЬ"
Ти не можеш жити як звично, коли твоїх б"ють.
Я вже не маю друзів, я вже знаю що таке смерть.
Я бачила на власні очі, і в очах інших. Не чувайтесь.
Все повертається, повернеться російським катам все.
